МЕНЮ
Навігація
Авторизація
 
Логін: 
Пароль: 



Поиск
Пошук


Малина (агротехніка)

Агротехніка вирощування малини із саджанців in vitro

Підготовка грунту:

Для створення промислових насаджень малини підготовку грунту бажано робити  у паровому полі наприкінці літа. Залежно від типу грунту, здійснюють оранку на глибину 22-30 см з обовязковим внесенням 50-60 т/га гною та 60-80 кг діючої речовини фосфорних та калійних добрив.

При відсутності гною  для збагачення на органічні речовини недостатньо родючих та пісчаних грунтів по чорному пару навесні сіють люпин, горох, вику та інші культури на зелене добриво. Не пізніше, як за 2 місяці до посадки, сидерати заорюють. 

Дуже кислі грунти вапнують ( норма  вапна становить приблизно 2-4 т/га), солонцюваті грунти, що мають лужну реакцію, перед садінням малини гіпсують ( норма гіпсу – 2-3 т/га).

Посадка:

Для закладки плодоносної плантації ідеально використовувати оздоровлені безвірусні саджанці in vitro.  Вони відрізняються від звичайних інтенсивним розвитком кореневої системи, активною вегетацією, утворенням якісних та однорідних пагонів заміщення, покращеною якістю ягід, підвищеною урожайністю, однорідністю рослин на плантації, підвищеною морозостійкістю.

Посадку саджанцями in vitro   можна  здійснювати, починаючи з травня по  листопад (до заморозків).

Безвірусні  оздоровлені саджанці in vitro  вирощуються в касеті і  перебувають у стані активної вегетації. При пересадці з касети на постійне місце мають 100% приживлюваність і практично не потребують періоду адаптації на новому місці.

Коренева система таких саджанців дуже мичкувата і  активно росте  відразу ж після посадки, тому що вдається уникнути її травмувань і пошкоджень при транспортуванні та посадці.

Отже, коренева система такого саджанця починає зразу ж працювати на процеси росту та вегетацію, не витрачаючи потенціал і час на своє відновлення!

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

1.        При отриманні саджанців in vitro   необхідно їх «напоїти»  наступним чином:   в широку ємкість набрати води і опустити туди касету з саджанцями до того моменту,  поки з субстрату не перестане виходити повітря у вигляді бульбашок ( 5хв.).

Потім касету витягнути і поставити в тінь !

-       якщо посадка не буде здійснена найближчі 12 годин ( або 6-8 год., залежить від температури повітря і ступеню підсихання субстрату в касеті ), цю операцію треба повторити.

Безпосередньо перед посадкою саджанці в касеті

ОБОВЯЗКОВО НАПОЇТИ таким же чином!!!!

 

Недопустима посадка рослин в поле без попереднього «напоювання»  рослин, навіть якщо Вам здається, що субстрат у касеті вологий!

При недотриманні цієї важливої умови можливі випади, а також недостатньо інтенсивний розвиток кореневої системи після висадки рослин в поле!

2. Посадку саджанців з касети необхідно здійснювати в ямки, повністю наповнені водою, яка ще не встигла  ввійти в грунт!

У випадку, якщо коренева система саджанця зігнулася або дуже переплетена, її необхідно перед посадкою акуратно розправити.   Дуже закручену кореневу систему рекомендуємо зрізати знизу гострим ножем на 1см.    Після такого стресу вона починає активний ріст і освоєння нових шарів грунту.  Якщо цього не зробити, існує ймовірність того, що ріст і розвиток кореневої системи надовго припиниться.

3. При посадці саджанці розміщати не глибше, ніж вони росли в касеті.

                         ОБОВЯЗКОВИЙ  РЯСНИЙ  ПОЛИВ на наступний день після посадки!

 СХЕМА ПОСАДКИ:

При застосуванні  традиційної рядкової технології вирощування  рослини садять  за схемою:

 2 - 3 м між рядами та  100 см між рослинами.  

З метою формування плодоносної смуги рослин  шириною 60-80 см для масового плодоношення,  навесні стебла малини зрізають під "нуль", тим самим створюючи умови для росту великої кількості одномірних міцних пагонів .

Догляд за плодоносними насадженнями:

-       Боротьба з бурянами;

-       Профілактичне обприскування рослин проти хвороб та шкідників;

-       Підтримання оптимальної  вологості грунту;

-       Щорічне весняне внесення   60-90 кг/га діючої речовини азоту; 

-       Щорічне осіннє внесення 60-120 кг/га калію у вигляді мінеральних добрив.

Збір урожаю починається з кінця  липня залежить від  сортових показників щодо термінів дозрівання. Ягоди збирають кожні пару днів  у невелику деревяну чи пластмасову тару  (по 1-2 кг).

Промислові насадження, закладені безвірусним матеріалом in vitro, можуть експлуатуватись  більше,  ніж 8-10 років. Цю перевагу гарантує підвищений потенціал таких саджанців щодо росту та розвитку, а також здатність пробуджувати велику кількість сплячих бруньок кореневої системи, з яких виростають пагони заміщення і плодоносять в наступному році.

Встановлення шпалер:

   При шпалерному вирощуванні високорослих сортів малини на другий рік після садіння в рядку через 8-10 м ставлять стовпи (залізобетонні, металеві) і натягують дріт на висоті 150 160 см. Навесні до нього привязують однорічні стебла на відстані 5 - 7см один від одного.

Вирощування малини на шпалері сприяє кращому освітленню листової поверхні та її асиміляційної діяльності, кращому провітрюванню та зменшенню ураженості хворобами та шкідниками, покращенню врожайності  та якості ягід. Витрати на встановлення шпалери і підв'язування стебел повною мірою компенсуються додатковим прибутком від збільшення урожайності та якості ягід.

АГРОТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ  РЕМОНТАНТНИХ  СОРТІВ  МАЛИНИ:

Біологічна особливість малини ремонтантних сортів здатність пагонів  формувати генеративні бруньки у рік їх росту та розтягнуте плодоношення з кінця липня до самих морозів.

До сучасних промислових високоврожайних сортів -ремонтантів можна віднести сорти «Космічна» та «Осіння», які чудово показали себе на великих промислових плантаціях в Україні  і мають репутацію надійних і  пластичних щодо різних регіонів вирощування.

 Ягода цих сортів  одномірна, привабливої форми та розміру, відмінних смакових  якостей та з підвищеними термінами зберігання і транспортабельності.

Показник урожайності визначається тією кількістю ягід, які достигають до морозів  і залежить від термінів дозрівання та показника дружності достигання ягід, а також термінів настання стійких похолодань.  Деякі сорти  здатні навіть переносити перші заморозки і продовжувати плодоношення.

На великих плантаціях пізно восени, а краще ранньою весною необхідно повністю видалити надземну частину ( пагони, які плодоносили ), вони є місцем зимівлі хвороб та шкідників. Невідповідність фаз їх  розвитку з фенологічними фазами малини дозволяють уникати хімічних обробок  та отримувати екологічно чисту продукцію. Цей прийом дозволяє  механізувати догляд за малиною на великих площах і  технологічно спростити догляд за насадженнями.

Технологія вирощування ремонтантної малини з метою отримання тільки осіннього врожаю значно скорочує кількість агрозаходів з догляду, зокрема, нормування пагонів, 2-3-х обприскувань проти хвороб і шкідників, встановлення шпалери та підв'язування до неї рослин.

Для промислових насаджень радимо використовувати  сорти малини, які називають «тутаймерами». Ці сорти плодоносять двіччі без втрати урожайності в кожному плодоношенні за рахунок наступного. Перший літній урожай достигає в червні-липні на минулорічних пагонах,  другий в серпні-вересні-жовтні на пагонах поточного року.   

Після літнього плодоношення дворічні пагони слід негайно видалити, вирізавши їх під самий корінь, цим самим забезпечивши кращі умови для розвитку пагонів осіннього плодоношення. Після того, як осінні пагони відплодоносять, необхідно видалити їх верхівки приблизно на 20-25 см ( зону плодоношення) і в такому вигляді залишити зимувати. Цю операцію можна зробити також ранньою весною, до початку пробудження бруньок.

Т

Для боротьби з шкідниками і хворобами проводять два-три профілактичні обприскування:

 

-       по сплячих бруньках 5-7 % -ною сечовиною і 1-2 рази (до початку цвітіння) сумішшю отрутохімікатів – 0,3 % - хлорокису міді з 0,3 % - карбофосом або кельтаном чи їх замінниками.

На ділянці, що плодоносить поточного року, молоді кореневі паростки і пагони заміщення висотою  5-15 см знищують, обприскуючи декілька разів фізіологічно активними речовинами. Кращі результати одержують при використанні КАНУ – 0,1 %, реглону – 3-5 кг/1 га при витраті 100 мл розчину на 1 кв.м або 1000 л /1 га. Ці обприскування знищують або затримують ріст молодих пагонів, не пошкоджуючи плодоносні. Ними ж певною мірою знищуються й бур'яни.

Такі обприскування призводять до загибелі або пригнічення росту молодих пагонів, що сприяє кращому росту плодоносних. В результаті поліпшення освітлення врожай збільшується, ягоди достигають дружніше, їх легше збирати. При збиранні врожаю машиною плоди легко відокремлюються від гілок, їх краще вловити. Крім того, знищення молодих пагонів сприяє зменшенню виносу з ґрунту елементів живлення.

Ґрунт в міжряддях утримують у розпушеному і чистому від бур'янів стані,  завдяки проведенню як неглибоких культивацій так і дискувань.

 

Після збирання врожаю на плодоносній ділянці всі пагони, що відплодоносили та цьогорічні, скошують косаркою і вивозять з поля. Плантацію удобрюють мінеральними добривами і проводять розпушування ґрунту в рядках, а при відсутності шпалеривпоперек рядків.

В наступному році рано весною тракторним агрегатом розкидають мінеральні добрива. Заробляють їх в ґрунт бороною, закриваючи одночасно вологу. Коли основна маса пагонів малини досягне висоти 5 см,  їх проріджують шляхом повторного боронування ґрунту.

 

Щорічно в насадженнях проводять механічний обробіток ґрунту в міжряддях. По мірі необхідності проводять обприскування пестицидами проти шкідників і хвороб. При висоті пагонів 45-50 см всі менш розвинені знищують шляхом просапування,  залишаючи до 25 шт. на 1 пог. м смуги.

При експлуатації насаджень малини з використанням шпалери,   в рік плодоношення весняні роботи починають з підв'язування пагонів до дроту вручну.   При цьому використовують пристрій, який полегшує і прискорює роботу. Він прикріплює до дроту пагони групами по два-три суцільною ниткою шпагату. Ще до підв'язування пошкоджені і слабкі пагони видаляють,  залишаючи тільки 12-15 шт. на 1 пог.м. смуги шириною 30-40 см.

Проріджування пагонів малини можна проводити по-іншому. Весною ґрунт в міжряддях обробляють так, щоб смуга мала ширину близько 70 см. З часом більш сильні пагони в середині смуги пригнічують менш розвинені, які з'являються пізніше. Коли пагони  всередині досягнуть висоти 50-60 см, смуги звужують до 40-50 см, захоплюючи під час обробітку міжрядь додатково 10-15 см з кожного боку. При цьому частина пагонів знищується, смуги стають не широкими і не загущеними.

Нова технологія вирощування малини економічно вигідна. Вона дозволяє на значних площах одержувати по 40 ц з гектара якісних плодів в перерахунку на щорічний врожай та механізувати більшість робіт по догляду за насадженнями.

Але неодмінною умовою закладки плантацій  є використання тільки безвірусного оздоровленого матеріалу in vitro.

 

Технологія закладки маточної плантації малини

оригінальними саджанцями in vitro категорії Мо

 

Мета:   отримання високоякісних саджанців категорії М1  (супер-супереліта)           у великих кількостях  за короткий термін.

 Для закладки маточної плантації відводять рівні родючі ділянки, бажано ізольовані від плодоносних насаджень малини (в тому числі природніх). Найпридатніші для цього легкі та середні суглинки, а також супіски при достатній товщині гумусового горизонту.

 

Рівень ґрунтових вод не повинен перевищувати 1м від поверхні ґрунту. Непридатними для малини є сильно опідзолені, заболочені та засолені ґрунти. Ділянка обов’язково повинна зрошуватися. Ідеальним є використання крапельного поливу.

Перед посадкою площу утримують під чорним або сидеральним паром. Гарними попередниками є зернові – ярі чи озимі, а ще найкраще люпин , який висівають рано навесні , а заорюють в липні у фазі сизих бобів, після чого поле коткують. У подальшому проростаючі бур’яни знищують боронами, або культиваторами.

Маточник малини, закладений звичайними саджанцями,  використовують не більше трьох років, після цього терміну пагоноутворююча здатність рослин значно знижується, розвиваються хвороби, занесені разом з саджанцями.

 

Маточник, закладений оздоровленими безвірусними саджанцями in vitro можна експлуатувати  вдвіччі, а той втриччі довше. Рослини мають великий потенціал пагоноутворення за рахунок пробудження величезної кількості сплячих меристемних бруньок кореневої системи та інтенсивніший ріст і розвиток, також відрізняються одномірністю розвитку пагонів та здатністю закладати велику кількість генеративних бруньок.

 

Коренева система таких рослин більш потужна і мичкувата, ніж у звичайних саджанців, тому охоплює більшу площу живлення і  працює на активну вегетацію.

 

Крім того, саджанці, отримані з безвірусної плантації є більш якісними та стійкими до стресових погодних факторів та хвороб, а також мають підвищену зимостійкість та посухостійкість, здатні формувати більш потужний і дружний урожай з покращеною якістю ягід, знову ж таки завдяки своїй безвірусності  та відсутності хвороб і шкідників.

 

За 2-3 тижні до посадки рослин проводять глибоку оранку. На чорноземах та сірих опідзолених грунтах орють на глибину 35-40 см, на дерново-підзолистих – на глибину гумусового горизонту.

Під оранку вносять 80-100т/га гною та фосфорно-калійні добрива( 90-120 кг діючої речовини.)

 

При використанні безвірусних саджанців in vitro терміни посадки маточника значно  розтягнуті, з початку травня до кінця  жовтня (за пару тижнів до заморозків) хоча оптимально зробити це в травні-червні, або серпні-вересні.

Посадку проводять саджанцями in vitro  у попередньо нарізані борозди. Касета з саджанцями має бути попередньо «напоєна» шляхом її опускання у воду на 5 хв.

 

Схема садіння визначається пагоноутворюючою здатністю сорту (у саджанців in vitro  вона дуже значна) та забезпеченням  можливості механізованого міжрядного обробітку рослин  і складає 1,5-2,5 між рядами і  0,5-0,8м між рослинами. Глибина садіння відповідно до того рівня,  як росли саджанці в касеті. Допустиме заглиблення кореневої шийки на 1-2см нижче рівня грунту, але не більше.

 

Садити можна  тільки в добре зволожений грунт,  в ямки з водою, яка ще не встигла ввійти в грунт, щоб коренева система саджанця мала можливість там розправитись і не пошкодити кореневі волоски. На наступний день після садіння обов’язково рясно полити!

 

Догляд за рослинами у маточнику малини у перший вегетаційний період полягає у боротьбі з бур'янами,  регулярних поливах,  рихленнях ґрунту.

 

У період інтенсивного росту кореневих паростків рослини триччі підживлюють азотними добривами: перший раз під час масового з'являння паростків, у подальшому - через 3-4 тижні після попереднього підживлення,  щоразу вносячи по 20-30 кг/га діючої речовини.

Тільки з маточника, закладеного саджанцями in vitro , можна брати  посадковий матеріал з кореневих паростків вже в рік посадки ( тільки для ремонтантних сортів і за умови посадки в травні місяці), коефіцієнт розмноження становить приблизно 1:5 і більше.

 

 

Для літніх сортів малини в перший рік заготівлю кореневих паростків не проводять.



Весною наступного року до настання вегетації всі минулорічні стебла вирізають на рівні ґрунту,  виносять і спалюють,  вносять мінеральні добрива (N90P120K120),  після чого проводять боронування фізично "зрілого" ґрунту упоперек рядів важкими зубовими боронами.

 

У подальшому міжряддя маточника утримують у чистому від бур'янів і розпушеному стані шляхом проведення культивацій на глибину 6-8 см. У смугах малини рослини періодично просапують вручну.

 

Плантацію регулярно поливають, краще перед закладкою зробити крапельне зрошування, це забезпечить рослинам комфортний і контрольований водний режим, і забезпечить уникнення водних стресів.

Коренева система більш активно пробуджує сплячі кореневі меристемні бруньки в умовах оптимальної вологості грунту.  Це значно збільшить кінцеву кількість продукованих саджанців та їх якість.

 

Насадження профілактично  обробляють проти шкідників.

 

Найчастіше насадження малини пошкоджуються личинками травневого хруща, малиновою галицею,  стебловою галицею, малиново-суничним довгоносиком, попелицями,  кліщами, а також збудниками антракнозу та пурпурової плямистості ( саджанці in vitro більш стійкі до ураження шкідниками, боротьба проти хвороб тільки з метою профілактики)

Восени (кінець вересня - жовтень) добре розвинені паростки викопують вручну,  намагаючись максимально зберегти кореневу систему маточних кущів,  які залишаються на плантації. Перед викопуванням на рослинах обривають листя або скошують верхівки на висоті 35-40 см.

 

Викопані саджанці сортують, зв'язують у пучки по 25 або 50 шт, начіплюють етикетки і зберігають у прикопі або холодильнику. На третій рік послідовність технологічних операцій така сама, як попереднього року.

Викопування саджанців можна здійснювати суцільним способом за допомогою викопувального плуга ВПН-2,  або скоби НВС-1,2,  повністю звільняючи ділянку від рослин малини.  Якісний садивний матеріал відбирають, сортують і закладають на зберігання, а рештки маточних рослин  вивозять і спалюють.



     За умов дотримання технології,  на одному  гектарі маточника, закладеного саджанцями  in vitro, на 2-й і 3-й роки отримують до 300 тис. шт. здорових стандартних саджанців малини категорії супер-супереліта.

 

    Такі саджанці   за силою свого росту та потенціалу розвитку значно випереджають рядовий посадковий матеріал і є запорукою успіху при експлуатації нових товарних плантацій малини, закладених якісним матеріалом.

    Крім того, термін ефективної експлуатації таких насаджень буде значно триваліший, а профілактичні хімічні обробки – мінімальні, що дозволяє отримати екологічно чисту ягоду відмінної якості і транспортабельності без схильності до утворення гнилі та плісняви.

 

ДЛЯ ПРИСАДИБНОГО ВИРОЩУВАННЯ:

Посадки малини працюють на урожай 7-10 років, тому важливо правильно підготувати для цього обрану ділянку.

При перекопуванні на легких та середніх суглинках , що відрізняються середньою родючістю бажано додавати на кв./м. пару відер добре розкладеного перегною , компосту, або верхового торфу і стакан  комплексних мінеральних добрив, збагачених мікроелементами (нітроамофоска ). Добрива вносять і в посадкову яму: відро добре розкладеного перегною і 5 ст. ложок  комплексного мінерального та 0,5л банку деревного попелу.

Рослини садять в підготовлені ями діаметром 30-35см і глибиною 25-30см.

При посадці недопустимо як заглиблення, так і випирання кореневої шийки саджанця.

У правильно посаджених рослин коренева шийка має бути на рівні поверхні грунту , лише на легких грунтах допустимо її заглиблення на 2-4 см. При більш глибокій посадці  саджанці повільно розвиваються, кореневі паростки зявляються з запізненням, часто рослини гинуть. При занадто високому розміщенні кореневої шийки можливі висушування коренів у весняно-літній період і підмерзання їх взимку.

Для більшості сортів при середній родючості грунту відстань між рядами 1,5-2,0 м (іноді 2,5м), відстань між рослинами в ряді 0,7-0,9м. При такому