МЕНЮ
Навігація
Авторизація
 
Логін: 
Пароль: 



Поиск
Пошук


Ожина (агротехніка)

Агротехніка вирощування ожини

Вибір місця для посадки

Плантація ожини може експлуатуватись до 15 і більше років без зменшення урожайності, тому до вибору ділянки для її  закладки слід відноситись серйозно і зважено.

Закладку промислових посадок ожини необхідно планувати на достатньо освітлених ділянках, та таких , що добре прогріваються і захищені від холодних вітрів. Щодо показника родючості грунтів, то в цьому аспекті ожина менш вибаглива, ніж малина.

Надає перевагу родючим, добре дренованим суглинкам з слабокислою або нейтральною реакцією. Ожина не росте на заболочених ділянках з високим розміщенням грунтових вод.

Варто уникати закладки плантацій на карбонатних грунтах, де рослини ожини будуть страждати від недостачі магнію та заліза, які необхідні для нормального росту та розвитку.

Найкращі рослини попередникипольові, багаторічні бобові та злакові культури, овочеві культури  за виключенням пасленових ( картопля, томати, перець).

Показник посухостійкості більший, ніж у малини, тому що ожина має потужнішу кореневу систему, яка проникає в глибокі шари грунту і забезпечує рослину необхідною вологою (починаючи з другого року вирощування). Особливо це стосується саджанців in vitro, коренева система в них розвивається більш розгалудженою і потужною.

Підготовка грунту:

Відведена під ожину ділянка попередньо має бути звільнена від бур’янів, особливо багаторічних кореневищних, шкідників та збудників хвороб.

Перед основною передпосадковою глибокою оранкою (на 40-50 см) вносять 30-75 т перепрілого навозу і 75 кг діючої речовини фосфору і калію на 1гектар.

На грунтах з високим вмістом гумусу вносити навоз не варто, оскільки ожина буде інтенсивно рости , але плодоношення буде слабим.

Перед  посадкою поле ретельно вирівнюють, щоб запобігти підмочуванню рослин на низинних місцях  та  підсиханню на підвищеннях.

На присадибних ділянках при недостатньо родючих грунтах  в підготовлені ями для посадки засипають піввідра компосту або перегною, 100-150г суперфосфату, 40-50г калійних добрив і півлітрову банку деревного попелу. Цю суміш необхідно ретельно перемішати. Ями заповнюються на 2/3 об'єму для того, щоб в подальшому було зручно поливати кущі.

На перезволожених ділянках посадку роблять на  піднятих грядах, при недостатньому зволоженні в борозди, які не варто повністю засипати землею.

Сирі, погано дреновані грунти мульчувати не рекомендується.

Для пригнічення бур’янів в рядах можна використовувати гербіциди, наприклад «Симазин» (приблизне дозування 1,1-2,2 кг діючої речовини на гектар)

 

Далі роблять розмітку:    Для саджанців пряморослих сортів - ( ремонтантні «Рубін», «Прайм арк»)  відстань між рослинами – 1 м,  ширина міжрядь не менше 2 м;

Для сортів, що стеляться -  ( «Лох-тей», «Полар», «Торн фрі»)  та напівпряморослих («Тріпл краун», «Гай») - відстань між рослинами 2 - 2.5 м,  ширина міжрядь 3 -3,5 м

Посадка

Посадку саджанцями in vitro можна проводити, починаючи з весни (травень) п о  листопад (до заморозків).

Безвірусні  оздоровлені саджанці in vitro  вирощуються в касеті і  перебувають у стані активної вегетації, при пересадці з касети на постійне місце мають 100% приживлюваність і практично не потребують періоду адаптації на новому місці. Коренева система таких саджанців дуже розгалуджена і  активно росте  зразу після посадки, тому що вдається уникнути її травмувань і пошкоджень при транспортуванні та посадці.

Таким чином, коренева система  саджанця починає зразу ж працювати на процеси росту та вегетацію, не витрачаючи потенціал і час на своє відновлення!

 

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

1. При отриманні саджанців in vitro   необхідно їх «напоїти»  наступним чином:

      -  в широку ємкість набрати води і опустити туди касету з саджанцями до того моменту,  поки з субстрату не перестане виходити повітря у вигляді бульбашок (5хв.).

 Потім касету витягнути і поставити в тінь !

-       якщо посадка не буде здійснена найближчі 12 годин ( або 6-8 год., залежить від температури повітря і ступеню підсихання субстрату в касеті), цю операцію треба повторити.

Безпосередньо перед посадкою саджанці в касеті  ОБОВЯЗКОВО  НАПОЇТИ таким же чином!!!!

Недопустима посадка рослин в поле без попереднього «напоювання»  рослин, навіть якщо Вам здається, що субстрат у касеті вологий!

При недотриманні цієї важливої умови можливі випади, а також недостатньо інтенсивний розвиток кореневої системи після висадки рослин в поле!

2. Посадку саджанців з касети необхідно здійснювати в ями, повністю наповнені водою, яка ще не встигла  ввійти в грунт!

У випадку, якщо коренева система саджанця зігнулася або дуже переплетена, її необхідно перед посадкою акуратно розправити. Дуже закручену кореневу систему рекомендуємо зрізати знизу гострим ножем на 1см. Після такого стресу вона починає активний ріст і освоєння нових шарів грунту. Якщо цього не зробити, велика ймовірність того, що ріст і розвиток її надовго припиниться.

3. При посадці саджанці розміщати не глибше, ніж вони росли в касеті.

 

                            ОБОВЯЗКОВИЙ  РЯСНИЙ  ПОЛИВ на наступний день після посадки!

ДОГЛЯД ЗА НАСАДЖЕННЯМИ:

Догляд за пряморослими сортами ожини мало чим відрізняється від догляду за малиною. Це поливи, підживлення, мульчування, обрізка.

Сорти ожини, що стеляться, потребують встановлення шпалер і операцій заведення пагонів на шпалеру, а також вирізання пагонів, що відплодоносили.

ПОЛИВ:

Ожина - вологолюбива культура, хоча має потужну кореневу систему, яка проникає в шари грунту до 1,5 м.  Регулярне водозабезпечення  особливо необхідне в перший рік життя рослини, коли вона тільки формує  кореневу систему.

В наступні роки поливи особливо важливі в період засухи та під час дозрівання ягід. У дорослих рослин при нестачі  вологи пагони ростуть кволими, ягода  дрібнішає  і починає гірчити.

При надмірному зволоженні зупиняється ріст,  ягоди стають водянистими і несмачними,  може підгнивати коренева система. Принцип поливу насаджень ожини зводиться до рясних  поливів з легким підсушуванням грунту в проміжках між ними.


Найкращих результатів можна досягти на крапельному зрошуванні.

 Для цього  вздовж рядів рослин ожини на відстані 35-40 см прокладається лінія крапельного зрошення і прикривається мульчуючим матеріалом. По мірі необхідності через неї подається вода, або поживний розчин. Полив здійснюється до моменту досягнення необхідної вологості.

Грунт в міжряддях тримають «під паром», виконуючи культивацію на різну глибину           (максимальна глибина в центрі міжряддя 12 см ). В залежності від погодних умов за сезон вегетації проводять до шести культивацій.

Напротязі двох років після висадки, поки рослини ще не розрослись, в міжряддях допускається вирощування овочевих, а краще сидератних культур.

Восени ( жовтень-листопад) грунт в міжряддях переорюють на глибину 17 см з внесенням один раз на 3 роки перегною, фосфорних та калійних добрив.

В рядах, в зоні розміщення основної маси коренів, прополюють буряни та зайві кореневі відростки з одночасним рихленням грунту до 8см. З метою зменшення ступеню пошкодження коренів розрихлювати  грунт в цій зоні краще вилами.

МУЛЬЧУВАННЯ:

Останнім часом,  зважаючи на роки з аномально жарким літом,  мульчування з рекомендованого перетворилось на обовязкове. Для цього поверхню грунту навколо рослин необхідно закрити мульчуючим матеріалом шаром 10 - 15 см ( свіжоскошена трава, сіно, солома, деревні опилки, компост, перегній, лушпиння соняшника, подрібнені стебла кукурудзи і т.д.)

Цей агрономічний прийом значно зменшує випаровування вологи в зоні розміщення кореневої системи, створює сприятливий мікроклімат в зоні розміщення кореневої системи рослин, а з часом перегниває і працює як органічне добриво.

Щорічне мульчування посадок товстим шаром (15-20 см) органіки дає можливість на родючих грунтах уникнути інтенсивних підживлень або зробити їх мінімальними. Цього цілком достатньо для отримання  крупної  ягоди  і високих врожаїв.

ЖИВЛЕННЯ:

Для середньо-забезпечених поживними речовинами грунтів  щорічно вносять на один кущ  6 - 8 кг перегною або компосту, 50 г аміачної селітри, 100 г суперфосфату, 30 г калійних добрив ( бажано без вмісту хлору).  Замість калійних добрив можна використовувати деревний попіл.

Азотні добрива вносять вносять у весняний та ранньо-літній період, основна доза калію та фосфору після плодоношення.

 

ОБРІЗКА:

Ожина це культура з дворічним циклом вирощування пагонів.

В перший рік з бруньок, що утворюються біля основи пагонів, виростають нові пагони. Наступного року вони плодоносять і відсихають. Всі пагони, що відплодоносили, зразу вирізають . Також вирізають всі слабкі та пошкоджені.

Для сортів з прямостоячими пагонами  залишають 4 - 5 стебел на плодоношення,  для сортів, що стеляться 5 - 8 стебел.

Що стосується ремонтантних сортів «Рубін» , «Прайм арк» - щорічне плодоношення в них відбувається на пагонах минулого року в кінці  червня - липні,  та на пагонах поточного року в серпні-вересні-жовтні (до заморозків).

 Дворічні пагони після збору урожаю вирізають після плодоношення «під нуль». Пагони поточного року після плодоношення залишають зимувати ( можна в кінці осені видалити зону плодоношення приблизно 30 - 40 см для зменшення парусності рослин в зимовий період). Наступного року на них утвориться липневий урожай.

 

ФОРМУВАННЯ РОСЛИН:

Коли висота пагонів досягне 70-100 см, їх необхідно прищіпнути видалити точку росту. Це необхідно зробити для того ,  щоб спровокувати ріст латеральних пагонів і кращого галудження, так як основна частина урожаю формується не на основному пагоні, а на бічних. Відповідно, чим більш вони потужні тим вища урожайність.

При подальшому рості і розвитку рослин треба додатково вкорочувати бокові пагони на ¼  їх довжини.  Ягоди будуть крупнішими і краще визріватимуть.

Також в процесі догляду навесні  видаляють слабкі та пошкоджені пагони, а також кінчики пагонів довжиною 10-15 см, тому що вони малопродуктивні.

 

ПІДВЯЗКА:

Майже для всіх сортів ожини, за виключенням ремонтантів ( «Рубін», «Прайм арк»), необхідна підв'язка до шпалери.  На кожному пагоні формується велика кількість ягід,  яку не може втримати навіть міцне стебло.  Площа листя дуже велика, тому має місце і парусність - при сильному  вітрі пагони можуть не тільки лягати, але й обламуватися.

Найчастіше використовують плоску  шпалеру.

 З двох боків уздовж ряду забивають стовпці необхідної висоти і до їх верхівок прибивають поперечини паралельно землі,  або натягують дріт в 3-4 яруси з інтервалом  між ними 40 - 50 см.  При згинанні пагони лягають на шпалеру і утримуються в положенні,  близькому до вертикалі. Висоту стебел визначають сортові особливості.

Вже в рік посадки у рослин   утворюються 2 - 3 молоді пагони, які протягом вегетації по мірі росту  віялоподібно підвязують до проволоки шпалери і заплітають по трьом нижнім ярусам. В разі утворення на цих пагонах бокових пагонів довжиною 30-40 см їх вкорочують,  залишаючи не більше 4-5 бруньок.

Влітку формують нові пагони через центр куща, направляючи їх вздовж верхнього ярусу проволоки. Плодоношення відбувається на минулорічних пагонах.


УКРИТТЯ НА ЗИМУ:

Більшість сортів в умовах України нормально  зимують, особливо це стосується рослин, вирощених з саджанців in vitroзимостійкість вони мають набагато вищу, ніж звичайні саджанці, розмножені традиційними методами.

Але на випадок аномальних зимових температур  пагони треба зняти зі шпалер і покласти на землю вздовж ряду під снігом вони будуть достатньо захищені від морозу та вітрів, що висушують їх в зимовий період.

 

РОЗМНОЖЕННЯ ОЖИНИ

РОЗМНОЖЕННЯ МЕТОДОМ КУЛЬТУРИ ТКАНИН:

Цей метод застосовують  тільки для отримання оздоровлених,  супер-суперелітних саджанців.

Якісні безвірусні саджанці ожини найвищої категорії Мо можна отримати тільки в лабораторних умовах,  застосовуючи метод  in vitro,  при  якому  використовують  для оздоровлення та розмноження  спеціальні апікальні клітини, які знаходяться на верхівці маточної рослини.  Їх оздоровлюють спеціальними методами і масово клонують в стерильних умовах на стерильних поживних середовищах.

При застосуванні традиційних методів розмноження неможливо отримати матеріал такої якості  з підвищеним потенціалом росту, розвитку, стійкістю до хвороб та  стресових погодних факторів.

Зважаючи на значну собівартість цього процесу, і як наслідок,  відносно високу ціну на саджанці in vitro категорії Мо,  таким  матеріалом доцільно закладати безвірусні маточні насадження з метою  отримання  здорових саджанців категорії М1, які  будуть мати суттєві переваги у порівнянні зі звичайними саджанцями, розмноженими з хворих маточників.

Закладка  плантацій саджанцями in vitro Мо  з метою вирощування на ягоду  є, без сумнівів, найкращим варіантом з точки зору  довговічності посадок, інтенсивності росту і розвитку, стійкості до хвороб та стресових погодних умов, підвищених показників урожайності і покращення якості ягід.

Крім того, дуже важливою властивістю  безвірусних саджанців in vitro саме ожини є їх значно підвищена зимостійкістьнавіть ті сорти, що погано зимують в кліматичних умовах України,  можуть переносити наші зими без укриття, просто знятими зі шпалери.

Створивши безвірусні маточні насадження саджанцями in  vitro,  ожину  можна розмножувати наступними методами:

-       верхівковими відводками;

-       кореневими відростками;

-       кореневими та зеленими черенками;

-       зеленими кореневими відростками;

-       поділом куща.

Основні способи розмноження -  кореневими відростками  та верхівковими і боковими відводками.

 

РОЗМНОЖЕННЯ  ВЕРХІВКОВИМИ ВІДВОДКАМИ:

( для сортів, що стеляться)

Сорти ожини, що стеляться, доцільно укоріняти нездеревянілими верхівковими відводками довжиною 30 - 35см.

 Для цього вздовж ряду посаджених рослин нарізають борозди глибиною 20 30 см, в які направляють нездеревянілі верхівки пагонів і присипають шаром грунту приблизно 10 см.

Укорінення проводять в період  кінець липня-серпень. Необхідно, щоб до настання зими пагони добре укорінились, але не проросли над землею,  інакше вони можуть підмерзнути!

Весною, коли пагони проростуть, їх відділяють від маточної рослини, викопують і висаджують на постійне місце.

 

УКОРІНЕННЯ ВЕРХІВКОВИХ БРУНЬОК ПАГОНІВ:

( для сортів, що стеляться)

Після того, як молоді пагони у сланких сортів ожини досягнуть 50 - 60 см, в них вкорочують верхівку на 10 – 12 см. Це стимулює формування  і розвиток бокових пагонів з пазушних бруньок.

Коли на них зявляться маленькі листочки і потовщення на кінці ( вони набудуть своєрідної веретеноподібної форми),  їх притискають до землі і присипають пухким  грунтом шаром 5 см.

Наступного сезону на початку весни  верхівку відрізають і залишають рости на цьому місці  до осені або пересаджують в розсадник для дорощування.

Через рік укорінене стебло викопують, розділяють на окремі саджанці і висаджують на  постійне місце.

Робити це треба дуже акуратно, в процесі викопування та розділення рослин важливо зберігати грудку землі на кореневій системі.

 

 

РОЗМНОЖЕННЯ КОРЕНЕВИМИ ВІДРОСТКАМИ:

( для прямостоячих сортів «Рубін», «Прайм арк» )

Для отримання посадкового матеріалу сортів ожини з прямостоячими пагонами з найкращих високоврожайних рослин, звичайно, ідеально для цієї мети використовувати безвірусні рослини in vitro , беруть обростаючі навколо них  кореневі відростки.

Кореневі відростки можна брати в травні-червні при висоті стебла приблизно 12 см ( але не менше 10 см) або восени, і пересаджувати на постійне місце, зберігаючи при цьому грудку землі на кореневій системі.

Кореневі відростки мають бути з товщиною пагона біля його основи  не менше 8 мм при довжині кореневої системи 15 - 20 см з гарною мичкою.

 

 

 

 

РОЗМНОЖЕННЯ КОРЕНЕВИМИ ЧЕРЕНКАМИ:

Восени або на початку весни  треба викопати кореневу систему плодоносного маточного куща ожини і розрізати її на черенки довжиною 5 7 см. Для заготовки черенків використовують переважно 1 - 3 -річні корені товщиною  приблизно 0,7 см.

При осінній заготовці  - протягом зими черенки зберігають у вологому піску в підвальних приміщеннях.

Висаджувати кореневі черенки навесні треба в розсадник.

Для посадки нарізають борозди глибиною 10 - 12 см через кожні 70 - 80 см, і викладають в них кореневі черенки на відстані 20 см один від одного. Засипають пухким грунтом і рясно поливають.

Протягом літа за ними необхідно здійснювати ретельний догляд - розпушувати грунт і поливати. До осені з кореневих черенків виростають повноцінні саджанці.

З одного плодоносного куща таким чином можна отримати до 400 саджанців.

Що стосується безшипних сортів ожинитакий спосіб для них неприйнятний, в будь якому разі з них виростуть рослини з шипами.

 

РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ЧЕРЕНКАМИ:

На початку липня нарізають зелені черенки, які мають складатись з листка, бруньки і частини стебла. Бажано використовувати для цього верхню третину пагона, за вийнятком самих останніх бруньок.

Для кращого укорінення їх необхідно обробити  0,3%  індолілмасляною кислотою (ІМК) , після чого зразу висадити в невеликі горщики,  заповнені сумішшю торфу з перлітом і піском в рівних частинах.

Горщики з висадженими черенками поливають і поміщають в теплицю чи парник.  Необхідний  рівень  вологості – 90 - 100 %.  Це гарантує високий процент укорінення та приживлювання.  Через місяць на черенках зявляються корінці, після чого  їх  закаляють і пересаджують на постійне місце.

 

РОЗМНОЖЕННЯ ПОДІЛОМ КУЩА:

Застосовують для сортів ожини. Які не дають кореневих відростків.

При поділі куща в кожній окремій частині залишають кілька міцних молодих пагонів з сильними розвиненими коренями. Частини куща зі старими коренями  використовувати для посадки не можна.

При такому методі розмноження з одної старої рослини можна отримати до 5-ти молодих.

 

 

   
 
 
   
 

Підприємство Апекс: саджанці гербери, саджанці суниці, саджанці гвоздики, саджанці хмелю
 
Создание сайтов - Полюс Альфа
 
mysql_query("SET NAMES 'cp1251"); mysql_query("SET CHARACTER SET 'cp1251'");